Як наслідок, українські солдати змушені боротися з підготовленою обороною Росії без повітряної підтримки і логістики, до яких їхні західні інструктори вже давно звикли», – пояснюють автори. Тим не менш, не схоже, щоб Росія була добре підготовленою до вічної війни. І що з часом Росія все ж може виснажити українських військових. Москва розтратила цінні ресурси, а моральний дух російських військових може бути низьким, що робить їхні сили вразливими. Тому протягом наступних кількох місяців десятки тисяч українських військових пройдуть навчання в Європі. «Тим не менш, ситуація зараз менш сприятлива для українських сил, ніж була у вересні в Харківській області. Кофман і Лі визнають, що перевага України загалом полягає в тому, що вона як сила виявилася більш здатною адаптуватися, набагато краще вмотивованою і більш ініціативною, ніж російська армія. Кофман і Лі зауважують, що під час попереднього наступу України російська армія спиралася на своїх десантників і морську піхоту, а не на найманців «Вагнера». В той час, як Україна купує краще західне обладнання, російська армія все більше нагадує музей раннього періоду Холодної війни. Україна вела війну по-своєму, поєднуючи управління місіями на нижчих рівнях з централізованим командуванням на найвищому рівні в радянському стилі. Він може вирішити продовжити війну на виснаження, незважаючи на перспективи російських військ на полі бою.
«Втрати у Вугледарі можуть ускладнити для російських військ завдання оборони під час майбутнього українського наступу. Більшість російських втрат у Бахмуті припадає саме на них. Наразі незрозуміло, який вплив матимуть втрати в елітних російських підрозділах і витрати боєприпасів під час зимового російського наступу на майбутню операцію України. Також зростають ознаки навантаження на російську економіку, де доходи від продажу енергоносіїв стають обмеженими через санкції та відмову Європи від російського газу. Також нові підрозділи ЗСУ будуть підтримуватися кількома штурмовими бригадами МВС, сформованими в рамках програми «Гвардії наступу». За його словами, окупанти мають перевагу над ЗСУ в кількості солдатів та артилерії. Імена учасників не називаються, однак під час зйомок повідомляється, що вони – військові, деякі служили в Чечні та мають нагороди за службу. «Незважаючи на те, що основна увага приділяється таким дорогим засобам, як танки і винищувачі, саме допоміжні засоби, логістика і підготовка часто мають найбільший ефект з плином часу», – підкреслюють Кофман і Лі. Коротше кажучи, малоймовірно, що майбутній наступ створить хороші перспективи для переговорів», – вважають Кофман і Лі. Кофман і Лі звертають увагу на один незмінний факт російської війни проти України. В’язні – це не люди, яких вилучили з російської економіки. За словами глави держави, також судова реформа, початок роботи нового Верховного суду України – так само великі перемоги цього року.
Аналогічно, якщо Україна досягне успіху, то ні її суспільство, ні політичне керівництво не захочуть погоджуватися на щось інше, окрім повної перемоги. Вона повинна не лише досягти успіху, але й уникнути перевантаження», – застерігають автори. Вона зробила сильний акцент на артилерію і виснаження, а не на маневри, одночасно використовуючи західну точність і розвідку для завдання ударів з великої відстані. Вона заявила, що наша країна буде довго відновлюватися. Її здатність ремонтувати і відновлювати техніку зі складів виглядає настільки обмеженою, що країна все більше покладається на радянську зброю 1950-х і 1960-х років для укомплектування мобілізованих полків. Без перебільшення уся країна чекає на постачання нової та додаткової зброї. Хоч Україна стабілізувала фланги, виділивши додаткові сили, що дозволило їй убезпечити основний шлях постачання до міста, російські війська захопили більшу частину міста. Україна може втратити колишніх союзників, які прагнуть врегулювати збройний міжнародний конфлікт. І цей конфлікт цілком ймовірно може продовжитися на російсько-українському кордоні», – допускають автори. «Незалежно від того, буде цей наступ успішним чи ні, після нього Україна може стати свідком ще одного періоду невизначених бойових дій, який можна порівняти з тим, що послідував за успіхами в Харківській і Херсонській областях», – вважають автори.
Україна прагнула створити сили, здатні вести наступ на додаток до своїх нині розгорнутих з’єднань. Путін може вважати, що цей наступ – найвища точка західної допомоги. Наразі мало що свідчить про те, https://ukrainatoday.com.ua/ що Владімір Путін добровільно припинить конфлікт, навіть якщо російські військові зазнають поразки. На бахмутському фронті діють підрозділи 106-ї гвардійської повітряно-десантної дивізії Росії й інші російські військові частини. Чисельні мобілізовані сили Росії виявилися неефективними в проведенні наступальних операцій взимку. Автори зауважують, що було виділено надто мало часу, щоб мобілізовані українські солдати змогли опанувати нову техніку, а також пройти підготовку у складі підрозділів. Проблема, з якою стикається Україна, полягає в тому, що, незважаючи на приплив західного обладнання, її сили – це здебільшого мобілізовані, які пройшли дуже різну підготовку за стислим графіком. Багато молодших офіцерів, сержантів, солдатів-ветеранів і військовослужбовців, які раніше проходили підготовку в НАТО, загинули в боях. Автори зауважують, що нові українські формування, так само як і оборонні позиції Росії, не були перевірені в боях.